м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

Військовій операції «Анадир» – 55 років

зенітно ракетний комплекс зіл 157У період із жовтня 1962 по листопад 1963 року над світом нависла реальна загроза ядерної війни через спроби США придушити соціалістичну революцію на Кубі. І лише завдяки титанічним зусиллям політиків і дипломатів вдалося вирішити протиріччя мирним шляхом та погасити складний виток напруги. Певну роль тоді відіграли і збройні сили колишнього Союзу.

Інтернаціональний обов’язок у тих далеких роках на острові Куба виконували і наші земляки, воїни-інтернаціоналісти В.Я. Макуха, В.П. Дудка, І.П. Дегтярь, І.І. Коваленко, І.К. Король, В.Г. Удовіченко, а також ті, хто вже пішов із життя: М.Л. Коломацький у 2000 році і А.І.Семенець у 2012 році.

Макуха Василь ЯковичСьогодні спогадами про виконання інтернаціонального обов’язку з нами діляться Василь Макуха, колишній наводчик 188 гвардійського полку 42 гвардійської дивізії, Іван Дегтярь, заряджаючий середнього танка Т-55, та Іван Король, спеціаліст ракетних військ. Ось що вони розповіли.

«Транспортування особового складу, бойової техніки та матеріально-технічного забезпечення здійснювалось за допомогою суховантажів «Алапаєвськ», «Фізик Курчатов», «Полтава», а також танкерами. Перехід проходив у надзвичайно складних умовах, тому що всі знаходились у трюмах, де температура повітря іноді сягала до 50 градусів. Їжу давали лише вночі. На палубу дозволялося виходити не більше, ніж 10 чоловікам, обов’язково у цивільному одязі, бо американські літаки постійно здійснювали розвідку. Також у трюмах транспортували і зброю, ракети, танки, боєприпаси та інше військове оснащення. Перехід тривав більше 15 діб. По прибуттю на Кубу всі розвантажувальні роботи проводилися лише в нічний час, до 4-ої години ранку. Підготовка позицій, окопів для стартових батарей, укладка бетонних плит, прокладання ліній зв’язку та будівництво сховищ для особового складу проходили у надзвичайно складних умовах. Висока вологість повітря, температура до 50 градусів тепла змушували працювати нас роздягненими, команди змінювалися кожні 2 години. Після підготовки позицій відразу все маскували сітками, щоб не було видно з повітря. Листування з материком було відсутнє більше, ніж півроку, усе трималося в режимі секретності. І ось після довгих місяців очікування прибула пошта на суховантажі. Радості не було меж».

Дегтярь Іван ПетровичВасиль Якович Макуха говорить, що того вечора він прочитав першого листа від мами. Далі пошту доставляли літаками і вже без значних затримок.

«При виводі військ із Куби наші суховантажі до нейтральних вод супроводжували американські крейсери та військові літаки, їх було добре видно через спеціальні світлові прилади. А одного разу невеличкий американський літак двічі пролетів над палубою, але ми вже були біля нейтральних вод і подальшого переслідування не відбулося. Нарешті  ми відчули себе в безпеці і змогли спокійно виспатися. По прибуттю в порт нам роздали документи, і ми роз’їхалися по домівках».  

Після повернення додому наші  земляки працювали в народному господарстві на різних посадах. За заслуги перед Батьківщиною всі нагороджені медалями «Захиснику Вітчизни» та «Ветеран праці». Зараз вони на заслуженому відпочинку.

М. Фісун, голова РО УСВА

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...