м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б
Банер 728х90 шапка (решта сторінок) Квартири від забудовника

Не дарма кажуть, усе те, що закладене в дитинстві, проявляється у дорослому віці

дітиЧи задумувались ви колись, де межа між щасливим і нещасливим дитинством? Звичайно, людині, яка викохана домашнім теплом і турботою, буде важко зрозуміти того, хто рідних батьків бачить усього кілька разів у рік, не знає достеменно, що таке батьківське виховання, мамина ласка і татова підтримка. Наша наступна розповідь про вихованців Розбишівської спецшколи-інтернату. Саме тут відірваним від домівки і домашнього тепла дітям вкладають у голівки поняття про добре і світле, учать цінувати життя і тих, хто його подарував, любити себе, своїх рідних і друзів.

На подвір’ї спецшколи нас зустрічає директор Катерина Литовченко. Ми застали її разом із вихованцями школи за роботою – вони саме займались викосом трави. Перше враження –  працює велика родина, усі дружно допомагають один одному.  А ще відразу помітно, із яким теплом і трепетом вони ставляться до вихователів – чого варті лише щирі дитячі обійми і посмішки.

«Із роками я розумію, що цим дітям я приділяю уваги набагато більше, ніж своїм рідним. Вони ж особливі, а тому їм потрібно ще більше тепла і турботи, аніж іншим», – пояснює нам Катерина Іванівна.

У спецшколі-інтернаті навчається 95 дітей різного віку. Проте, зі слів директора, усі вони «батьківські», а це значить, що від них не відмовились. Так слалася доля, що дітей довелося віддати навчатись саме у цей заклад. Усіх вихованців називають не інакше як особливими. А це значить, що всі вони потребують особливого ставлення і умов, яких, на жаль, батьки створити не в змозі. А тут, у спецшколі, із ними працюють кваліфіковані спеціалісти: учителі,  дефектологи, логопеди, які й займаються коригуванням розумового і психоемоційного стану дітей.

«Часто буває так, що дитина не в змозі опанувати шкільний предмет, виконати самостійно якусь роботу, або ж вона просто занадто емоційна. Тому із ними ми займаємось за спеціальною спрощеною програмою: діти освоюють елементарні поняття фізики й хімії, геометрії. Натомість у нас введені окремі предмети, де їх навчають основ професійного навчання і сільськогосподарської праці».

Паралельно з навчальним процесом у вихованців школи різноманітне дозвілля. Кожна група має свою гральну кімнату для відпочинку. Та й територія, де розташований заклад, сприяє виробленню лише позитивних емоцій: поруч річка Хорол і чудовий березовий парк. А ще всі свята, що відбуваються в закладі, вихователям із радістю допомагають готувати діти. Як доказ цьому, нам показали пам’ятний шкільний альбом, як ще його по-іншому називають «родинний». Тут турботливо зберігаються світлини всіх свят і урочистих подій. Та серед фотографій найбільш щемливими здаються ті, що зроблені на святкуванні Дня мами. Адже в той час, які інші, «сімейні», діти обіймають і цілують своїх рідних матусь, вихованцям інтернату доводиться дарувати свої вітання тим, хто піклується про них щодня тут.

«Діти все одно вітають рідних, але вже в образі працівників школи-інтернату. Хоч і контингент батьків наших дітей важко назвати зразковим, усе ж ми навчаємо їх думці, що їхні батьки найкращі».

Більше 30 осіб щоденно поруч із вихованцями спеціальної школи. І всі вони супроводжують їх по життю із самого дитинства і до дорослого життя. Не дарма ж, після випуску із закладу, колишні вихованці частенько навідуються в гості і згадують час, проведений тут, лише теплими словами. 

«Беремо дітей ласкою – саме тим, чого їм так не вистачає. Адже ми всі розуміємо, що їхнє подальше життя залежить від того, як вони проживуть своє дитинство. Тому ми із першого дня налагоджуємо із кожним тісний контакт, щоб у майбутньому вони могли згадати своє, часом не найкраще, дитинство лише хорошими і приємними словами».  

Оксана Кириченко 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...