м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

Полтавець один із пластичних хірургів проекту "Я соромлюсь свого тіла"

31914Сергій Олексійович Кийло – пластичний хірург, досить відома людина в Україні та закордоном. Він один з провідних пластичних хірургів проекту «Я соромлюсь свого тіла» (3-4 сезони), де повертав людей до комфортного життя. Полтавець розповів про особливості роботи пластичним хірургом в Україні, участь у телевізійному проекті, міфи та реальність, перспективах подальшої роботи.


– Сергію Олексійовичу, сьогоднішню розмову я би хотіла розпочати з роботи у телепроекті. Розкажіть про участь у ньому.

Безымянный– Добрий день. У 2017-му я закінчив серію зйомок у проекті, які тривали два роки. Це такий проект, де брали участь пацієнти з важкими випадками, такі як травми чи вроджені вади, котрі потребували тривалих реконструктивних операцій, інколи навіть не одну, а цілу низку. Деякі з них зайняли два роки. Довше за всіх у нас лікувалося двоє пацієнтів: 
чоловік, у якого поширений атероматоз обличчя (запалення сальних залоз) і жінка з вродженим диспластичним невусом, який від пахви ішов на всю руку практично – як крило кажана (займав дві третини поверхні руки). Велика серія операцій була проведена, навіть руку вшивали в тулуб, аби пересадити шкіру в ділянку ліктьового суглоба, щоб зберегти функцію руки.
– А скільки жінці було років і чому нікуди не зверталась?

– За 30. Знаєте, у нас люди дуже недбало ставляться до свого здоров’я. Більшість людей йде до лікаря, коли все погано і дуже припекло. Всі розуміють, що медицина не безкоштовна, дорого, але люди забувають про те, що значно дешевше лікувати все на початковій стадії. Ну і до того ж у нашій державі не підтримується на достатньому рівні реконструктивна пластична хірургія, в першу чергу це стосується фінансування. 
– А в інших країнах як із пластичною хірургією, теж лише платно?

– У багатьох країнах реконструктивні пластичні операції покриває страховка. Наприклад, при  онкологічному захворюванні молочних залоз, ще при гігантомастії, коли груди дуже великі та інших. У США, якщо молочна залоза важча 700 грамів, страховка оплачує операцію зі зменшення. У Німеччині жінка також може зменшити груди завдяки страховці, у них показанням є вага молочної залози більше 600 грамів. Великі груди – значне навантаження на хребет, що призводить до появи міжхребцевих гриж, тому є показанням для зменшення молочних залоз. 
Що таке пластична хірургія? Пластична хірургія – це хірургія спрямована на корекцію, відтворення або відновлення функцій та форм частини тіла, з найкращим функціональним та естетичним результатом,  спрямованим на покращення якості життя людини (це визначення пластичної хірургії було дане мною у 2003 році).Це збірний термін, до неї належать і реконструктивні, і відновлювальні, й естетичні операції. Реконструктивна – коли треба відновити орган, ділянку тіла,  відновлювальна – часто використовується після травм. Естетична – зміни за бажанням пацієнта, задля його впевненості у собі та покращення життя.

В Україні, я вважаю, потребують розвитку усі напрямки пластичної хірургїї. Так, у номенклатурі медичних спеціальностей навіть немає терміну пластичний хірург. У 2009 році, коли міністром охорони здоров’я був Поліщук М.Є. , зусиллями нашої асоціації (ВАПРЕХ), спеціальність була введена і затверджена, але нововведення проіснувало рівно два місяці. Змінився міністр і все відмінив. Спеціальність зникла знову. Остання спроба була у 2016-му. Скажу більше, навколо пластичної хірургії як спеціальності ведуться баталії: хто повинен навчати студентів, сертифікувати лікарів, підвищувати кваліфікацію. Вважаю, що це тривалий процес, студенти мають отримувати знання і навички багато років, мають опанувати всі розділи пластичної хірургії, а навчати їх повинні досвідчені фахівці, які володіють гарним клінічним досвідом.

– А як же Ви до цього прийшли?

– Я маю освіту хірурга, під час роботи у 4-ій лікарні м.Полтави, коли я був молодим хірургом, до мене потрапляло багато людей, яким потрібно було робити реконструкцію, відновлювати, оперувати так, щоб було красиво. Почав цікавитись: а як? А де цьому можна навчитись? Я ходив і дивився, хто оперує, переймав досвід інших хірургів, травматологів. Тоді в Україні курси по пластичній хірургії були відсутні, тому у 2003 році поїхав спеціалізуватись до Росії у місто Ярославль. 

– Яким чином – Вас туди направили чи треба було за власні кошти їхати й отримувати додаткову освіту?

– Державні клініки не можуть направити за цим фахом, тим паче за кордон, спеціаліст має їхати за власний рахунок. Дякую за те, що відпустили, зберегли місце за мною. Потім 2 роки я викладав «Основи пластичної хірургії» в Харкові у виші. А 2007 року мені запропонували поїхати по обміну досвідом в Естонію. Це приватна клініка, і після поїздки вони мені запропонували попрацювати у них. Це клініка з налагодженим потоком пацієнтів, практично одразу я став провідним пластичним хірургом, виконував 360-380 операцій у рік.

– Це досить багато. А вихідні?

– У тих, хто займається пластичною хірургією, вихідних практично не буває, бо це ентузіасти. Ми любимо свою роботу, доводиться постійно розвиватися, а це досить цікаво. Я вже протягом 10 років працюю 7 днів на тиждень, по 15-16 годин на добу.

– А як же ви відновлюєте сили?

– Допомагають розслабитися хобі : дуже полюбляю їзду на мотоциклі, а якщо можу урвати більше часу, то іду на рибалку, але останнім часом якраз часу не вистачає, люблю малювати, це, до речі, допомагає відточувати чіткість рухів. Я одночасно працюю в 5-6 клініках. Нині це Київ і Полтава іноді Кременчук та Кіровоград. Кличуть дуже у Вінницю. Раніше були Харків, а до війни Донецьк, Луганськ.

– У чому ваш коник, що найбільше любите робити і воно вам найбільше вдається?

– Я полюбляю усі операції, але найбільше подобається ринопластика. Якось так склалось, що в Полтаві це найпопулярніша операція.

– А детальніше – яка причина цих втручань?

– Дуже різні. І травми, і просто горбаті носи, люди хочуть це виправити. Так трапляється, що перенесені у дитинстві травми, проявляються у дорослому віці – і викривлення перегородки й інше, що впливає на здоров’я. Плюс вікові зміни. Ніс же витягується з віком, опускається від сили тяжіння, бо половина носа – кістка, половина – хрящ. От хрящ розтягується. Ніс викривлений на 90 градусів може зробити жінку схожою на Бабу Ягу, а хто ж на це згоден? Багато хто хоче задертого носика.

Робота Сергія Олексійовича

 

Подарунок лікарю

– Крім носа, що ще найбільш популярне чи доводиться робити?

– Груди.

– Розкажіть, які саме методи. Читала, що йдеться не лише про імпланти.

– Існує декілька методів: ліпофілінг, 3D Brava, імпланти. Ліпофілінг – це використання власного жиру для збільшення молочних залоз. 3D Brava з’явився з ліпофілінгу, це більш удосконалений метод. По 10 годин на добу жінка має носити спеціальні вакуумні чаші, при цьому збільшується кількість капілярів у молочній залозі, що дає можливість пересадити більше жиру у груди, молочна залоза і сама збільшується.

31905319063190931910

 

 

 

 

– А як довго треба носити такі чаші?

– По-різному: якщо просто збільшення грудей, то це 1,5-2 місяці. А якщо це реконструкція (молочна залоза була видалена), то 2,5-3 місяці. Але, на жаль, у нас в країні ця методика не досить популярна, бо це час, не хочуть чекати. Бажають, аби раз – і все гарно. І плюс жінки не переситились імплантами, як закордоном. Ми 30 років практикуємо імпланти молочних залоз, а у світі вони з 1967 року. І додам, 3D Brava теж не панацея, є протипоказання. От дивіться, приходить дівчина дуже струнка, 46 кілограмів. Звідки ж у неї взяти власний жир для грудей? Тобто худим такий метод не підійде. А ще тим, хто часто набирає і втрачає вагу. Жир при схудненні буде зникати з грудей також, швидко втрачається ефект від операції, а часу витрачено чимало.

– Що найважче у Вашій роботі? 

– Найважче брак інформації з боку пацієнта. Зроблена вдало операція не гарантує успіх, багато значить особливість перебігу реабілітаційного процесу. Якщо я бачив пацієнта на операції та один раз після неї, не знаю його вражень і самопочуття, а потім виявляється, що щось не так, то чому я про це не знав? Адже пацієнти підписують договір, про те що протягом року вони повинні проходити огляд у певні періоди, і це не забаганка хірурга. Протягом трьох місяців може початись, наприклад, келоїдне рубцювання, я призначу лікування і все – келоїд зупиниться, а згаяний час може призвести до негативних наслідків.

– Міф чи правда: люди з села рідше приїздять до пластичного хірурга? Далеко. Немає грошей.

– Це неправда, зовсім не так.

– Маєте друзів серед конкурентів – пластичних хірургів?

– Не можна сказати, що то мої конкуренти. У професії маю друзів, ми допомагаємо один одному вирішити складні випадки, консультуємось. Багато хірургів їздять до мене вчитись, хочуть вміти робити якусь операцію, от опановують її. Регулярно я маю якихось учнів, от в Полтаві є Володимир Таран, лікар-клінординатор. У Києві два учні, з Вінниці постійно просяться.

– Скільки коштує навчання?

– Ні, за таке грошей не беру ніколи. Я не професор, не академік. Хтось вважає, що за це треба брати гроші, я так не вважаю. Пригадую, як мені самому було важко вчитись, знаходити гроші на таке навчання, тому молоді люди, котрі хочуть опанувати пластичну хірургію – будь ласка. Бо я знаю, як мало їх лишається в професії.

– А скільки ж залишається?

– У кращому випадку – 1-2 відсотки.

– Чому так мало?

– Дивіться, пластичний хірург займається не лише хірургією. Він має добре знати комп’ютер, знати психологію, розбиратись у всіх інтернет-технологіях, фотографуванні, бухгалтерії, обліку, розбиратись в основах реклами. Рано чи пізно хірург з цим стикається, а ще рахувати витратні матеріали. З таким не всі впораються, бо важко. Однак бажаючі є завжди (нині шість, серед них і жінки).

– Хіба то не вказано в прайсі і це не робить клініка?

– Клініка бере хірурга на роботу, але жодна не буде робити це за лікаря, тобто й оперувати, і вести підрахунки, фотографувати мусиш ти сам. А хочеш розвиватись, то однак до цього прийдеш і вникатимеш у тонкощі. Можна наймати фотографа, але де на це грошей узяти? Піар – теж важлива складова. Потрібен власний стиль, знання мов (рік пішов на те, щоб в Естонії я зміг розбирати слова в реченні, ця мова дуже важка). Ще я працював у Фінляндії, тож теж треба володіти іноземною, принаймні англійською.

– А які операції популярні в інших країнах, у нас частіше роблять груди, а там?

– В Бразилії сідниці, груди, губи. У нас губи теж досить популярні, я теж роблю.

– А чим? Їх часто називають силіконовими, тож від матеріалу? Знаю, що гіалуронову кислоту використовують.

– Ні, не силікон, у жодному разі не він. Збільшення губ не може коштувати менше ніж за 3500 тисячі гривень, бо якісний матеріал складає до 70% ціни. Тому варто цікавитись, що Вам пропонують, ходити до кількох фахівців і не довіряти себе будь-кому. Я знаю, що є гіалуронова кислота для тіла, яку використовують деякі «спеціалісти» для збільшення губ, але препарат не призначений для цього! Тоді приходять жінки переробляти. А в Києві нині модно придумувати нові операції: лазерна ринопластика, лазерна ортопластика тощо. 

– Що не так, Ви скептично ставитесь до такого роду операцій?

– Немає таких операцій. Лазерна ринопластика, лазерна ортопластика – не можна зробити це просто лазером. Блефаропластика – там ще можна назвати як псевдолазерна, але то не операція, то шліфування і продавати послугу за ціною операції – це суперзухвалість. Нині хіт – лазерне збільшення грудей. Лазер – рекламний трюк, чарівне слово. Піцієнти вважають, що лазер – високі технології. Так, у цих процедурах може використовуватись лазер або не використовуватись – на результаті то не відбивається, це доведений факт. Просто це спосіб розрізу тканини, лазер використовують замість скальпеля.

– А якщо це операція на очах?

– Там зовсім інша технологія, там використовують дійсно. А в пластичній хірургії це рекламний трюк, щоб заманити пацієнта. Розріз можна робити якісним скальпелем, наприклад, високотехнологічним німецьким, тоді можна проводити і операції великих об’ємів з гарним результатом – якість рубця буде значно кращою, ніж після лазера чи звичайного скальпеля. У Києві одна з клінік спеціалізується на дерматоонкології, там фахівці багато в чому новатори в цій галузі. Мене запрошують закривати дефекти після онкологічних операцій на обличчі.

– Від чого залежить одужання?

– По-перше, від довіри до лікаря. Якщо від самого початку її немає, то краще й не починати співпрацю, піти до іншого. Важливе також налаштування людини на позитивний результат. В оптимістів все заживає і гоїться значно швидше і краще. 

– Як обрати лікаря?

– Нині доступний Інтернет,тож можна багато всього там знайти, відгуки, підказки. Скласти список запитань, які цікавлять. Не зупинятись на одному лікареві, вислухати думку 2-5 фахівців – не зайве. Як правило, пацієнт шукає там, де дешевше. Не факт, що там буде погано, цілком може бути якісно і добре, але треба питати за рахунок чого. Може бути економія на якості матеріалів, хоча лікар кваліфікований, а здешевлюють вартість послуг. Часто в ціну закладені умови і комфорт у клініці: сад, квіти, позолота на стінах – бо є категорія пацієнтів, яким це важливо. Крім того, якщо у вас нестандартний випадок і бачите, що хірург вагається, не дуже хоче братись за операцію, краще йдіть до іншого.

– А як щодо реконструктивної хірургії?

– Тут складніше, бо реконструктивною хірургією в нашій країні займаються в десятки разів менше лікарів, ніж естетикою. Вона неприбуткова, потребує багато сил, часу, щоб отримати результат. Я займаюсь цим не для заробітку, а тому, що мені це подобається, люблю спостерігати, коли в очах людей відчай змінюється на промінь надії, а потім з’являється радість. 5-6 носів потрапляє до мене за рік після нападів собак та інших тварин. Чи це відкушений ніс, чи після онкології, чи після ДТП – таке я оперую. Багато різного, це завжди нестандартно, неочікувано, багато міркуєш, шукаєш варіанти, аби виконати найкраще і зберегти здоров’я людини. Я знаю, як почуваються жінки після видалення грудей, можуть розпадатись родини. Я завжди відстоював думку, що необхідно створювати такі відділення реконструктивної пластичної хірургії, і в Полтаві також. Але це складне питання і багато в чому повинно підтримуватися державою, як на місцевому рівні, так і на загальнодержавному. Бо ж ідеться не тільки про здоров’я пацієнта, а й про втрату людиною працездатності, як наслідок інвалідність, а держава платитиме пацієнту пенсію. А так була б адаптація людини, відновлення органа наскільки це можливо, працездатності і повернення до нормального життя.

– Як реагуєте на критику? Читала відгуки про Вас, хтось хвалить, але є і коментар з критикою.

– Невдоволені пацієнти теж є, як і в будь-якого лікаря. Невдоволених немає лише в того, хто нічого не робить. Всякі бувають причини. Хтось приходить і ми корегуємо, хтось втратив довіру і шукає іншого лікаря, буває по-різному. Переважно ми працюємо з пацієнтом, аби досягнути максимального ефекту. Репутація будь-якого хірурга напрацьовується роками. Вона починає приносити плоди лише через років 20. А один невдоволений пацієнт може похитнути напрацьовану роками репутацію. Немає такого хірурга, який би не йшов на контакт з пацієнтом і сказав, мовляв, іди, я тебе не знаю. Всі стараються знайти спільну мову, але якщо пацієнт незадоволений, але пішов і нічого не сказав, то як лікарю знати?

– Як часто таке буває?

– У мене була пацієнтка, полісвумен. Їй збільшували груди за допомогою імплантів. Для цієї операції існує обмеження фізичних навантажень, тобто 3 місяці не можна відвідувати спортзал. Пацієнтка була попереджена, що варто берегтися від травм і навантажень. Через місяць вона приходить і каже: «Грудь деформувалась, що ви мені зробили?». При огляді виявилося, що імплант у неї перевернувся. В бесіді з’ясувалося,що вона порушила умови реабілітації: на роботі під час відпрацювання прийомів з самооборони імплант перевернувся; але при цьому вона вимагала, щоб їй зробили операцію безкоштовно. Розмова з юристом клініки допомогла, тим паче пацієнт підписує документи перед операцією, де чітко прописано, яких рекомендацій повинен дотримуватись. У договорі прописані всі ускладнення, нюанси. Більшість пацієнтів задоволена результатом операцій,бувають якісь моменти з пацієнтами після відновлювальних операцій, реконструкцій після травм, коли ти обмежений в можливостях, зробив усе, що міг у цій ситуації, а пацієнту хочеться ще більшого, а при такій травмі це просто неможливо (наприклад не вистачає тканини для закриття дефекту). Але пацієнт каже: «Ну ви ж крутий, ми читали і чули, ну зробіть».

Сергій Кийло. Фото Ніни Король
Подарунок від пацієнтів

– Ви самі вдавались до пластичної хірургії? Мені здається, Ви виглядаєте молодшим, ніж в інтерв’ю для телебачення 4 роки тому і ніж на чашці, з якої п’єте каву.

– Відкрию вам маленький секрет – чоловікам, як і жінкам також потрібен догляд, вдала зачіска. Нещодавно для себе я відкрив барбершоп: небезпечне гоління і корисні маски, які тонізують шкіру. А щодо хірургії, в мене зроблена ринопластика.

– А доводилось змінювати людям стать?

– Так, але я не дуже люблю такі операції . Часто такі пацієнти мають серйозні психологічні проблеми. Ти їм стаєш ніби дуже близькою людиною, тобі можуть дзвонити серед ночі і маєш вислухати. 

– До психологів, психіатрів ви направляєте їх перед операцією?

– Донедавна існувала медична комісія, яку пацієнти проходили перед подібними втручаннями. Нині комісії немає, її відмінили, процедуру спростили. Для операції зі зміни статі потрібна довідка від психіатра і можна оперувати, додатково людина працює з ендокринологами, андрологами. Є колеги, які люблять таку роботу. Тому я можу порекомендувати інших хірургів.

– Скажіть, скільки коштують пластичні операції, наскільки вони доступні людям в Україні? Я бачила Ваше інтерв’ю, де були озвучені ціни, але долар з того часу виріс, багато чого змінилось.

– Я вам скажу більше: я з того часу професійно виріс. Стажувався в Греції, Румунії, Німеччині, намагаюсь навчатися у лікарів, які належать до топ-10 пластичних хірургів світу з тієї чи іншої операції. Я й сам вчу лікарів реконструктивним методикам, шиттю. Зашивати рани вони звісно вміють, але навичок, як-то накладання косметичного шва, у них малувато. Вчив закривати дефекти, наприклад, коли при травмі обличчя треба не тільки зашити, але щоб це виглядало естетично і був невеликий рубець.

Довідка: збільшити груди за допомогою імплантів коштує від 40-80 тисяч гривень.

Вперше бачу й відчуваю на дотик імплант




– До речі, а жінки пластичні хірурги є взагалі, а в Україні?

– Є, звісно. Хоча жінок-хірургів набагато менше, ніж чоловіків. Є в Запоріжжі – пластичний хірург, у Києві знаю кількох жінок. 

– Які ускладнення бувають найчастіше після операцій?

– Є ускладнення, які характерні певною мірою для тих чи інших операції, як таких, особливостей здоров’я самого пацієнта (реакція на шовний матеріал, імплант, ліки, стан імунітету), є помилки медичні, але це не завжди пов’язано з хірургом, який оперує. От наприклад, поширений стереотип: таврують лікаря, якщо забули в пацієнта в черевній порожнині інструмент чи бинт. Але почнемо з того, що контролювати інструменти і перераховувати матеріали – обов’язки операційної медсестри, вона віддає перед роботою інструменти і матеріали хірургу, в кінці перед зашиванням медсестра та санітарка повинні перераховувати всі тампони, бинти, інструмент. Але завжди вину покладають на хірурга, хоча у бригаді у кожного є своя функція, від виконання якої залежить результат.

Робота

Фото зі сторінки лікаря у соціальних мережах

Автор: Ніна Король, "kolo.news"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід через соц.мережі

Оголошення