м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

На першому місці – душевне відношення до пацієнтів

медсестра копияМіжнародний день медичної сестри відзначають у світі із 12 травня 1965 року. Основоположницею сестринської справи була Флоренс Найтінгейл (саме у її день народження відзначають професійне свято) – дев’яносто років вона присвятила роботі медичною сестрою в багатьох країнах світу і, уперше у світовій історії, організувала школу медичних сестер як автономний світський навчальний заклад, із власними фондами та керівною радою. Саме вона вважала сестринську справу вартою поваги, необхідною та відповідальною спеціальністю, яка вимагає душевного та фізичного загартування, а також уміння тверезо мислити в складних ситуаціях. 
Сьогодні це історія, але незмінним залишається одне – відданість своєму обов’язку, турбота про людину, прояв щирого милосердя до кожного пацієнта, що входить до професійного обов’язку медичної сестри і по сьогоднішній день. 

Достойним прикладом професії є Віра Стефанівна Мельник, акушерка жіночої консультації поліклінічного відділення Гадяцької ЦРЛ. Білосніжний медичний халат, бездоганна зачіска, сяюча посмішка на обличчі і завжди позитивний настрій – такою її бачать колеги і пацієнти. Зважаючи на її багаторічний досвід і визнання, у святковій публікації ми вирішили розповісти вам саме про неї. 
Віра Іванівна допомагає вести прийом лікарю-гінекологу, тому ми застали  її на робочому місці. Самі не здогадуючись, ми домовились про зустріч із нею 5 травня, а саме цього дня у світі відзначають День акушера. Тому кількість привітань для неї відразу автоматично подвоїлась. 
Здобувала освіту Віра Стефанівна в Архангельську, у 1960-му році закінчила там медичне училище. Того ж року була направлена працювати у фельдшерсько-акушерський пункт у ліспромгоспі на півночі Росії. Розповідає, що працювати там було дуже важко, адже доводилось лікувати працівників лісового промислового господарства, які часто отримували травми, іноді досить серйозні. До того ж, і їхні діти хворіли, адже клімат там, м’яко кажучи, несприятливий. Проте, попри всі труднощі, своїй першій роботі Віра Стефанівна завдячує найбільше – зізнається, що саме там вона здобула безцінний практичний досвід. 
Окрім першого досвіду, саме тут вона зустріла й чоловіка, за якого невдовзі вийшла заміж, народила двох дітей. Чоловік працював головним інженером-механіком на ліспромгоспі. У 1964 році його перевели у Гадяч. А Віра Стефанівна, звісно, поїхала разом із ним. Із того часу вона працює акушеркою у Гадяцькій поліклініці: 
«Я дуже люблю акушерство! Вважаю, що найкрасивіша жінка – коли вагітна. І по праву її у всі часи описують і поети, і художники, адже жінка із вагітністю дуже змінюється і розквітає. Тому я солідарна із Шевченком, який писав: «…Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…» – із неприхованим захватом і блиском в очах говорить Віра Стефанівна, розповідаючи про свою улюблену роботу. 
Як виявилось, наша героїня певний час працювала на самостійному прийомі – оглядала вагітних, яких, до речі, було набагато більше, аніж сьогодні. Наприклад, протягом 1986 року у Гадячі прийняли 1600 пологів, а нині налічується до 300 на рік. Але, окрім огляду і прийому пацієнтів, Віра Стефанівна ще й нескладні операції проводила. Також займалась патронажем, вела школу молодих матерів і читала лекції у школах про статеве дозрівання. 
А в позаробочий час вона встигала ще й займатись громадською роботою – протягом 30 років була заступником секретаря партійної організації, членом профспілки і організатором розважальних вечорів у лікарні. 
Першу свою відзнаку Віра Стефанівна отримала у 1977 році, тоді її нагородили значком «Відмінник охорони здоров’я», а у 1989-му їй присвоїли звання «Заслужений акушер охорони здоров’я України». 
Із посмішкою вона згадує, як на її очах змінювалась лікарня: 
«Коли я переїхала у Гадяч, головним лікарем був Омельяненко. Тоді ще не було навіть приміщення поліклініки! Саме під його керівництвом побудували новий корпус лікарні. Пам’ятаю, жіноча і дитяча консультації були разом у невеличкому будиночку по вул. Карла Лібкнехта (нині Гетьманська). Сьогодні у лікарні проводять ремонти, знову «переносять» відділення. Із роками все змінюється на краще. От нещодавно ще й комп’ютери ввели, ми всі потроху вчимося і вважаємо ці знання дуже потрібними. Але я впевнена: як би швидко не рухалось і не змінювалось життя, завжди на першому місці повинне залишатись душевне відношення медперсоналу до своїх пацієнтів. Тільки так ти будеш на висоті як професіонал». 
Більше 50 років присвятила Віра Стефанівна сестринській справі. І сьогодні, маючи величезний досвід за плечима, зізнається, що якби був шанс прожити життя заново, вона б обрала свою улюблену професію. 

Тож редакція тижневика вітає усіх медичних сестер із професійним святом. Нехай за вашу відданість найгуманнішій у світі професії доля подарує вам заслужену шану й авторитет. Родинного вам тепла, достатку, любові та сімейного благополуччя. 
Оксана Кириченко 

Першим «бойовим хрещенням» Віри Стефанівни були пологи, які їй довелося приймати ще на практиці в Архангельську. Породілля почала народжувати двійню у той момент, коли лікар кудись відлучився. Але Віра Стефанівна не розгубилась і все зробила правильно. До речі, одну із новонароджених назвали саме на її честь.  

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід через соц.мережі

Оголошення