м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

З великим серцем і доброю душею

Анна Шпіка«Люди Полтавщини! Хто хоч раз прочитав мої вірші, ніхто не залишився осторонь.
Нажаль, я ще дитина, але борюся за Україну чим можу - своїми віршами».

Знайомтесь, Аня Шпіка народилась у Зінькові 13 липня 2006 року. Зараз навчається у 6 класі ЗСШ 2, відмінниця. Дівчинка опановує гру на баяні та фортепіано у місцевій музичній школі, також займається вокалом. Писати почала з 7 років. Вірші юної  поетеси  друкували «Зіньківщина по-іншому» та «Голос Зіньківщини». Неодноразово  Аня друкувалася і на шпальтах "Полтавської думки", отримала багато схвальних відгуків. Займала призові місця на конкурсі "Таланти твої Зіньківщино!". Мріє бути журналістом і політиком.

До вашої уваги пропонуємо кілька творів Ані.

Що ж це коїться у світі?                                                   

Що ж це коїться у світі?

Де ж дівсь лозунг «краще дітям»?

Та не вже ж у цьому світі

Не потрібні стали діти!

Мені важко зрозуміти:

Де тут – правда, де – брехня.

Знаю, тільки, що на Сході

Йде три роки вже війна.

Скільки шкіл позакривали,

І лікарень стало мало.

Де ж науку здобувати,

Де ж хвороби лікувати?

Що ж це коїться у світі?

Не потрібні і старі?

Ходять бліді і голодні,

Бо в них пенсії малі.

Комуналки все зрозтають,

В гербіцидах всі поля.

Гинуть ріки, села гинуть

Стогне наша вся земля.

Шкода, що я не доросла.

Скала б я закон такий,

Щоб корупцію загнати

В угол темний і глухий.

Як сказать, щоб нас почули

Адже голос наш слабкий.

Ми – майбутнє України,

Українські дітлахи!

Хочем ми зростать в любові

У своїй чудовій школі.

Для батьків ми – любі діти.

Чому ж державі не потрібні?

Президенту Порошенку хочу глянуть в очі

Я, маленька українка

І ходжу у п’ятий клас,

Дуже хочу, депутати,

Щоб послухали ви нас.

Ви, шановні депутати,

Якось поясніть мені,

За що борються солдати,

За що гинуть на війні?

Наші люди виїжджають

В Польщу працювати,

А хто буде на Вкраїні

Землю обробляти?

Хто в Іспанію, хто – в Штати

З домівок тікає.

Тато каже, що в Зінькові

Роботи не має.

Де ж поділась та робота,

Де місця робочі?

Президенту Порошенку

Хочу глянуть в очі.

Всю Європу обробляють

Руки наших земляків,

Наші ж села помирають,

Вирубка іде лісів.

Я навчаюсь на відмінно,

Україну я люблю,

Тільки чом так жити тяжко

Я ніяк не розберу?

Я прошу у мами книгу,

Мама каже: «Дорога».

Ковзатись пішла б на кригу –

В мене курточка одна.

Тато каже, що не хоче,

Щоб приходила весна,

Нічим грядку обробляти,

Бо грошей у нас нема.

Що ж це, виходу немає?

Треба їхати за кордон,

Мама плаче, серце крає,

Як покинуть отчий дом?

А, щоб гроші в нас з’явились,

Треба іти воювать,

Тільки там, на мою думку,

Можна гроші зароблять.

2016р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...