м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

Блоги користувачів

Коли ми входили в нинішній рік, то пріоритетом номер один визначили для себе наповнення бюджетів всіх рівнів. Адже без грошей не можливо проводити зміни на краще: асфальтувати дороги, ремонтувати школи й лікарні, впроваджувати енергозберігаючі технології, розвивати спорт та культуру, реалізовувати програми соціальної підтримки населення. А це саме ті завдання, які ми окреслювали для себе на 366 днів наполегливої роботи.

Отож, починалося все із пошуку додаткових ресурсів для наповнення скарбниць. Зокрема, провели ревізію земель сільськогосподарського призначення.  Як результат , за 2016 рік районний бюджет та бюджети сільських рад вдалося перевиконати на більш ніж 50 мільйонів гривень. А головне – з’явилися реальні механізми для позивних перетворень. І ось тут ще однією великою перемогою вважаю те, що ми разом із керівництвом районної ради, головами сільських рад та депутатським корпусом були одностайними в прийнятті рішень. Замість того, щоб розпорошувати кошти, визначили для себе пріоритетні проекти і почали спільно працювати над їхньою реалізацією. 

У галузі освіти поряд із традиційними завданнями – організацією процесу навчання, підвезення й харчування школярів -  працювали над енергоефективністю навчальних закладів та їхньою модернізацією. Почали капітальні ремонти покрівель і приміщень, заміну вікон та дверей на металопластикові. Щоб зрозуміти масштабність цих перетворень наведу тільки кілька цифр. Усього на галузь освіти додатково залучили 13 мільйонів гривень. Лише в одній мартинівській школі потребували заміни одразу 58 вікон, і на сьогоднішній день ці роботи практично завершені.

Крім того,  закуповували для наших навчальних закладів комп’ютерну техніку та інше необхідне для навчання обладнання. Адже для того, щоб вихвати не просто освічених дітей, але і конкурентоздатних у сучасному світі, наші школи повинні відповідати останнім вимогам часу.

Ще одна галузь, яка перебувала під особливою увагою – медицина. Про деякі позитивні перетворення, зокрема придбання новітнього медичного обладнання, я розповідав у попередньому блозі. Тому додам лише, що нашим основним завданням у цій царині є максимально наблизити послуги до людей. Спростити процедуру обслуговування, підвищивши при цьому якість послуг. І в 2016-му ми заклали певний фундамент з тим, щоб уже з наступного року розпочати серйозну реформу у первинній ланці, яка триватиме три роки і має завершитися побудовою європейської моделі медичного обслуговування наших людей.

Намагалися зробити так, щоб за медициною і освітою не відчувала себе сиротою галузь культури. З програмою збереження сільських будинків культури можна ознайомитися в моїй попередній публікації. Ще один ґрунтовний проект –  комп’ютеризація та інформатизація сільських бібліотек. Поряд із книгами нові знання в бібліотеці можна здобувати ще й за допомогою високошвидкісного Інтернету. Також в рамках програми «Відродження історико-культурної спадщини Гадяцького краю» започаткували в районі цілий ряд фестивалів та конкурсів, які покликанні зберегти унікальний культурний спадок.

Фестиваль "Підкова козацької слави" до чергової річниці Гадяцького договору

Почали в 2016 році і серйозно працювати над розвитком дорожньої інфраструктури Гадяцького району. Адже це, по-перше, комфорт і безпека наших громадян, а по-друге, запорука залучення інвестицій.  Як відомо, гроші їздять лише по гарних дорогах. Тому в цьому році на капітальні та поточні ремонти автошляхів краю з районного, сільських бюджетів та спонсорської допомоги виділили не багато ні мало – 20 мільйонів гривень. Звичайно, в першу чергу увагу приділяли дорозі державного значення Т-19-04 Білопілля-Терни-Липова Долина-Гадяч. Проте почали ладнати і ті сільські шляхи, які десятиліттями не знали ремонту. Бо ж тут також живуть наші люди, які заслуговують на те, щоб користуватися людськими дорогами.

Порівняно із великими містами з їхніми торговельно-розважальними центрами, кінотеатрами, басейнами, спортивними закладами організувати дозвілля на селі справа не з простих. Вибір тут невеликий, а особливо у зимовий період. Чи не єдиним місцем, куди можна піти (бари та кафетерії в розрахунок не беремо) є сільські клуби. Але, щоб народ потягся у заклади культури, треба організувати комфортні умови. Як мінімум, тут має бути тепло і затишно.

Абсолютна більшість сільських будинків культури зведена ще в минулому столітті. Тому, окрім капітального ремонту, ці часто велетенські (за місцевими мірками) споруди, потребують серйозних енергозберігаючих заходів. Інакше утримувати їх взимку просто нереально. Отож модернізацію закладів культури почали саме із програми енергозбереження. Завдяки виділеним коштам із районного та сільських бюджетів (на ремонти СБК вже спрямовано понад 2 мільйони гривень) почали масово міняти вікна, ремонтувати фасади і покрівлі. На сьогоднішній день вже замінені вікна та двері на пластикові у Книшівському, Сарівському, Харківецькому, Лисівському, Сергіївському, Мартинівському, Вельбівському, Плішивецькому, Рашівському, Розбинівському сільських Будинках культури. У Ціпківському СБК проведено ремонт порогу та кімнат гурткової роботи. У Лисівському СБК проведено ремонт покрівлі.

Ще однією «фішкою» є встановлення твердопаливних котлів для опалення будинків культури. Хтось назве це пережитком минувшини, але для скептиків маємо залізобетонні аргументи. Для прикладу – Сарівський будинок культури у 2014 році споживав газу на 250 тисяч гривень за опалювальний сезон. У 2015 році ми ввели в експлуатацію твердопаливний котел вартістю 73 тисячі гривень. Як результат вже у перший опалювальний сезон вдалося заощадити …177 тисяч гривень. Чим не  реальний приклад газозаміщення та енергоефективності?

Твердопаливний котел у Рашівському СБК Твердопаливний котел у Рашівському СБК

 Подбали ми і про те, щоб естетичний вигляд сільських будинків культури приваблював глядача. Адже, напевне, в уяві більшості сільські заклади культури це такі собі довжелезні зали із обшарпаними стінами, порожньою сценою та напівзруйнованими глядацькими кріслами. Можу запевнити – в Гадяцькому районі це точно не так. На сьогоднішній день нам вдалося відремонтувати глядацькі зали та фойє у Плішивецькому, Розбишівському, Мартинівському, Вельбівському, Веприцькому, Петрівсько- Роменському, Біленченківському сільському Будинках культури, а також в  Оснягівському та Теплянському сільському клубах. Погодьтеся, в таких умовах і артистам таланти легше розкривати, і глядачам  набагато приємніше проводити вільний час. А ще сільські клуби стовідсотково під`єднано до мережі високошвидкісного інтернету. Тому знайти потрібну музичну композицію чи скажімо організувати трансляцію концерту в мережі Ю-туб також не проблема.

Отож продовжуємо створювати умови для того, щоб організувати дозвілля і відпочинок наших людей. А також розвивати творчий і культурний потенціал Гадяцького району. І якщо хтось із юних дарувань, які сьогодні роблять перші кроки на малій сцені, завтра стане переможцем «Євробачення» чи зрівняється в популярності приміром із «Океаном Ельзи», думаю в тому буде і доля нашої скромної заслуги!

Думки та пропозиції можна висловлювати на моїй сторінці у Facebook

Для Гадяцького району дискусія, чи варто рятувати мережу сільських бібліотек району, має однозначну відповідь

Стрімкий розвиток інформаційних технологій (насамперед поява мережі Інтернет) переінакшив роль і вплив бібліотечних закладів. Масиви інформації з книжних полиць стрімко перекочовують у всесвітнє павутиння. Пошук потрібного контенту тут займає лічені секунди. Тому, щоби не втратити решту своїх відвідувачів бібліотечним установам (а згідно з офіційною статистикою понад 13 мільйонів українців все ж користуються їхніми послугами) треба йти у ногу із часом і впроваджувати сучасні технології.

 Якщо вірити даним статистики, в середньому по Україні лише кожна п’ята бібліотека з поміж 16 тисяч (без врахування окупованих територій) має доступ до мережі в Інтернет. У Гадяцькому районі ми поставили амбітне завдання стовідсотково під`єднати бібліотечні заклади до всесвітньої мережі. Таким чином відвідувачі бібліотек зможуть максимально просто і зручно отримати необхідну їм інформацію, поспілкуватися за допомогою  Скайп-зв’язку, скористатися електронною поштою та іншими сервісами.

Крім того, щоб привабити читача дбаємо про утеплення приміщень, ремонт читальних залів, поповнення книжкового фонду. Зрештою, бібліотека в усі часи була культурним, освітнім та інформаційним закладом, і наша мета – зберегти цю мережу. Дуже приємно, що в цьому питанні ми одностайні із головою районної ради Володимиром Нікітенком та депутатським корпусом.

Лише у 2016 році на придбання комп’ютерної техніки для бібліотек із районного та місцевих бюджетів було виділено 286 тисяч гривень. І ще 234 тисячі виділили на ремонт та обслуговування.  А отже вдалося централізовано придбати 27 комплектів комп’ютерного обладнання, яке передали нашим бібліотечним закладам. За рахунок районного бюджету також профінансували абонентську плату за користування інтернет-послугами. Долучилися до нашої програми комп`ютеризації бібліотек спонсори та сільські ради. Зокрема, за рахунок сільських рад комп’ютери придбано у Качанівську та Ціпківську бібліотеки, а Ручківська СБ отримала комп'ютер від сільськогосподарського підприємства «Агро-Ручки». Загалом у 2016 році на оновлення книжкового фонду, а також на придбання оргтехніки 15 сільських рад району вирішили виділити по 7,5 тисяч гривень.

Досить активно просувається і програма енергозбереження. У минулому році ми продовжили заміну звичайних вікон на пластикові. Відповідні роботи проведені у Лисівській, Харківецькій, Розбишівській, Плішивецькій, Рашівській та інших сільських бібліотеках. Завдяки підтримці сільських рад проведено ремонти у Веприцькій, Вельбівській, Великобудищанській, Сергіївській, Розбишівській, Хитцівській сільських бібліотеках, на черзі – Малопобиванська установа.

Для тих бібліотечних закладів, де опалення приміщень влітає в копійку, або ж де з огляду на давність споруд просто не має сенсу проводити капітальні ремонти, ми розробили спеціальну програму приєднання бібліотечних установ до середніх шкіл. У минулому році ми профінансували відповідні роботи по переведенню Мартинівської, Березоволуцької та Плішивецької бібліотек до приміщення місцевих навчальних закладів. Від такого сусідства виграють і вчителі, і діти, і власне самі бібліотечні установи.

Сьогодні вже 22 бібліотеки із 37 в районі мають комп’ютерну техніку із доступом до мережі Інтернет. Особливо приємно бачити, що наші зусилля не є марними – в бібліотеках вишиковуються черги бажаючих (при чому від мала і до велика) скористатися інтернет-послугами. До речі, для решти бібліотечних закладів комп’ютери вже також придбані, і будуть одразу ж встановлені після завершення ремонтних робіт та обладнання приміщень засобами безпеки.

Переконаний, що програма модернізація бібліотек дозволить утримати існуючих та залучити нових відвідувачів. А отже – є надія, що виховуватимемо в районі освічену молодь, а бібліотечні установи продовжать виконувати роль культурного, освітнього та інформаційного осередків.

В Гадяцькому районі стартував унікальний проект, аналогів якому не має в Україні. Кожен із 53 тисяч мешканців Гадяцького району отримає електронну картку, яка слугуватиме своєрідним ключем. За її допомогою можна буде потрапити на прийом до медичних спеціалістів, також вона буде носієм інформації про історію хвороби та процес лікування пацієнта. Все це значно спростить життя як хворим, так  і медичним працівникам.

Міністерство охорони здоров’я України ось уже кілька років мріє про створення електронного реєстру пацієнтів. Але справа рухається повільно, як в масштабах України, так і області. Приміром у Полтаві передові технології впровадили наразі в одній установі – 4-й міській поліклініці. Тому, переведення цілого району на таку систему видається чимось схожим на фантастику. Тим не менше, це факт. Ми поставили мету вже до кінця першого кварталу 2017 року запустити в дію електронний облік, і обов`язково виконаємо це завдання.

Сьогодні медична мережа району – це центральна лікарня, 2 міські та 15 сільських амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. І 53 тисячі пацієнтів. Це для уявлення про масштаб роботи, яку необхідно було провести для пуску системи.  Найперше, обладнати комп’ютерною технікою всі без винятку робочі місця лікарів. Лише для потреб центральної районної лікарні довелося додатково купувати 57 комплектів обладнання – комп’ютери, блоки безперебійного живлення та принтери, на що з місцевого бюджету витратили 800 тисяч гривень. Вдвічі менша сума знадобилася щоб інформатизувати міські та сільські амбулаторії. Ще двісті тисяч коштує сама програма, яка носить назву «Медичні інформаційні системи».

Віднині пацієнти можуть розпрощатися із паперовими картками обліку (вся інформація буде зберігатися на сервері і відкриватися за допомогою електронного ключа). А головне - забути про довжелезні черги, які доводилося вистоювати в очікуванні прийому лікаря. 

Процес отримання картки дуже простий. Звертаєшся до лікарні, заповнюєш форму про надання персональних даних, і стаєш володарем електронного ключа, який відкриває унікальні можливості.

По-перше значно спрощує процес запису до лікаря. Власнику картки не потрібно жодних підтверджуючих документів. Він може зробити це дистанційно. Наприклад, знаходячись в сільській амбулаторії, яка розташована за десятки кілометрів від райцентру, можна без проблем записатися на прийом до будь-якого фахівця в центральній районній лікарні. Лікарю зі свого комп’ютера потрібно лише зайти на сервер, проглянути в реєстратурі інформацію про вільний час для прийому, і забронювати його за пацієнтом. Тоді у визначені день і час йому залишиться дістатися із свого села до центральної лікарні, і без черг потрапити до потрібного фахівця. Раніше ж, люди були змушені долати десятків кілометрів без впевненості, чи взагалі зможуть потрапити на прийом.

По-друге, наявність картки дає лікарю всебічну інформацію про пацієнта. Варто лише ввести номер картки до комп’ютеру, і на моніторі буде видно динаміку протікання захворювання, попередні рекомендації спеціалістів, лабораторні аналізи, рентгенівські знімки, протипоказання до вживання тих чи інших препаратів.   Таким чином пацієнт максимально захищений від можливої лікарської помилки, а сам лікар має змогу прийняти оптимальне рішення.

І по-третє, значно спрощується система звітності та контролю, а весь документообіг переводиться у електронний вигляд.

Для того, щоб система функціонувала в межах району, ми залучили надійного постачальника комунікаційних послуг. Партнером соціального проекту став національний оператор зв`язку «Датагруп»(ТМ "Домашній телеком"). Компанія забезпечила високошвидкісним Інтернетом на базі оптоволоконних ліній зв’язку центральну районну лікарню та 15 сільських амбулаторій.

«Це вже не перший соціальний проект, в якому наша компанія бере участь. Ми прийняли рішення підтримати його, оскільки є соціально-відповідальною компанією. Для нас надзвичайно важливо брати участь у впровадженні новітніх інформаційних технологій в регіоні, - говорить керівник Харківського регіонального підрозділу «Датагруп» Володимир Палагін.  

Ми зупинили свій вибір саме на «Датагруп», у якості постачальника послуг оскільки компанія забезпечує Інтернетом понад 15 бюджетних об’єктів району, соціальну сферу у всіх 27 сільрадах, і є надійним партнером.

А компанія «Аватор» за допомогою технології Wi-Fi забезпечила доставку сигналу до найвіддаленіших сільських районів відстанню близько 35 кілометрів, що дозволило під`єднати до електронної системи всі сільські амбулаторії.

Таким чином, вже найближчим часом програма «Електронний пацієнт» буде запущена у Гадяцькому районі. І це буде ще однією великою перемогою влади та громади в галузі медицини. Всі  мешканці зможуть відчути переваги новітніх технологій, а головне – мати якісну, кваліфіковану і доступну медичну допомогу.

Свої думки та пропозиції традиційно Ви можете висловити тут.

Так сталося, що спорт у моєму житті займає особливе місце. Пам’ятаю себе старшокласником – тоді я вперше потрапив до тренувальної зали, яку організував наш вчитель фізкультури у підвалі школи. За спортивне знаряддя там слугували шестерні від трактора і дерев’яна лавка. Але було величезне бажання займатися спортом, бути сильним і мужнім. Тоді ж з’явилися дві великі мрії – стати переможцем на Всеукраїнських змаганнях та відкрити у Гадячі сучасний тренувальний зал. А після важкої травми, яка поставила хрест на амбіціях спортсмена вирішив стати організатором спортивних турнірів.  І зараз, працюючи керівником району, всіляко підтримую розвиток спорту.

Моїм кумиром у спорті із дитинства був Арнольд Шварценегер, семиразовий переможець світу з бодібілдингу. Всі стіни у домі були обклеєні його плакатами. Як і він жив за принципом: зроби своє тіло гідним свого духу. Пощастило і з учителем фізкультури – він займався паеурліфтингом, і запалив у мені любов до цього спорту. Вважаю, що пауерліфтинг - спорт для сильних, і потребує від спортсмена особливої витримки. Разом із ровесниками після уроків ходили до спортивної зали і напружено працювали. Так гартується воля до перемоги. Пам’ятаю, на одних із перших змагань (це був чемпіонат Полтавської області) я виконав третій розряд і дуже хотів перемогти. Але не пощастило. Став другим. Та ця невдача спонукала ще більше працювати над собою і йти до поставленої мети. Заняття поауерліфтингом не полишив і в університеті, де моїм наставником був Павло Якович Мандя. І нарешті перший великий успіх – на чемпіонаті України 2001 року мені підкорилася перша сходинка. Мріяв про продовження кар’єри, міжнародне визнання… Прикра травма змусила  припинити професійну кар’єру, однак ця невдача не змогла перекреслити моє захоплення спортом.

Ще під час навчання в університеті почав тренувати молодших спортсменів, і, до речі, мої вихованці показували досить пристойні результати. Та підприємницька діяльність, якою я почав займатися із третього курсу університету, віднімала увесь вільний час. Від тренерської роботи довелося відмовитися. Але поставив собі ціль – ставши успішним підприємцем допомагати іншим спортсменам досягати успіху. Так з’явилася ідея організації і проведення турнірів Богатирські ігри «Strongman open challenge». Це співпало в часі і з моїм дебютом в політичній діяльності – виборці довірили представляти їхні інтереси у Гадяцькій районній раді. Звичайно, йшов туди щоб боротися за права наших людей – освітян, медиків, пенсіонерів, інвалідів. Але ж депутатська діяльність дозволила також лобіювати інтереси спорту і спортсменів. Одна справа ходити по кабінетах і просити дозвіл на проведення змагань у якості простого організатора, а інша — у якості депутата, тим більше профільної комісії. Дуже хотілося влаштувати не просто змагання, а справжнє видовище для глядачів.  Зрештою, це вдалося і мій рідний Гадяч став свідком незабутнього шоу під назвою Богатирські ігри.

Сьогодні ці змагання збирають стадіони. Значно розширилася географія учасників та програма турніру. Позмагатися за титул найсильнішого спортсмену до нас приїздять важкоатлети із Грузії, Прибалтики, Білорусі та інших держав. Глядачі із захопленням чекають змагань у видовищних вправах «тяга автомобіля», «прогулянка фермера», «колода», «коромисло».

Не дивно, що сьогодні без турніру богатирів «Strongman open challenge» вже важко уявити Сорочинський ярмарок, традиційними ці змагання стали в обласному центрі та інших куточках нашої Полтавщини.

1 етап командного кубку України Strongman Open Challenge 2015

А для мене особисто не має нічого приємнішого, ніж бачити щиру радість глядачів та незбутні емоції самих спортсменів, які мають змогу займатися улюбленою справою. А головне, що в наших дітей перед очима є приклад для наслідування. А з цим і віра у сильну націю і сильну державу!

Ваші побажання та запитання чекатиму на своїй сторінці Facebook.

Людину зустрічають по одягу, місто по залізничному чи аеровокзалу, а село – по автобусній зупинці. Перше враження, як відомо, саме сильне. Тому в нас з колегами і виникла ідея почати благоустрій сільських територій саме із зупинок.

Коли в середині минулого року замислювали конкурс на кращу зупинку, дуже хотіли щоб громада не просто формально підійшла до справи. А виявила всі свої творчі здібності. Щоб замість рутинних місць очікування громадського транспорту в нас з’явилися колоритні об’єкти, які б підкреслювали унікальність села, традиції та характер місцевих жителів. А ще хотіли підтримати «креативщиків» фінансово. Тож у районному бюджеті заклали 100 тисяч гривень для переможця конкурсу, та по 50 і 25 тисяч для почесних другого і третього місця. З тим, аби додаткові кошти люди змогли витратити на ремонт доріг у селі і облаштування території.

Зупинка у Лютенці Зупинка у Лютенці

Звичайно, крім оригінальності, критерієм оцінки була зручність та надійність споруди. Влітку вона має захищати подорожніх від пекучого сонця. У негоду – від вітру, снігу та дощу. Для людей поважного віку мусять бути облаштовані місця для сидіння. Поряд із зупинкою – встановленні смітнички, а довкола – проведене озеленення території.

Зупинка у Малій Побиванці Зупинка у Бобрику

На конкурс подали свої заявки вісім сільських рад, при чому в половині із них громада вирішила збудувати зупинку з нуля. Звичайно, хотілося б більшої активності. Однак радує те, що громади, які взяли участь, відповідально підійшли до справи. Їхні витвори мистецтва справді милуватимуть око подорожнім, та й час очкування на таких зупинках минатиме швидше. А головне — комфортно та затишно буде нашим людям.

Визначити переможця було непросто. Адже на наш погляд всі претенденти проробили величезну роботу. Після серйозної дискусії журі віддало перемогу в конкурсі, а з нею і головний приз 100 тисяч гривень Лютенській сільській раді. Друге місце дісталося Бобрицькій сільраді, а бронзу розділили Лисівська та Соснівська громади.

Зупинка у Соснівці Зупинка у Соснівці

Разом із районною радою та територіальними громадами зараз визначаємося із організацією та проведенням нових конкурсів, які допоможуть зробити більш зручним і якісним життя наших людей.

Зупинка у Лисівці Зупинка у Лисівці

Свої ідеї та пропозиції ви можете озвучити на моїй сторінці у Facebook.

Десятеро богатирів у Полтаві пронесли найважчу карту України на відстань 25 метрів – по кількості років незалежної держави

Готуючись до відзначення 25-ї річниці Незалежності України разом із командою стронгменів поставили собі за мету встановити Національний рекорд України. Хотілося підкреслити, що ми сильна країна. Як фізично, так і морально. І наша сила в тому, що ми – єдиний народ. Тому, ідею довго вигадувати не довелося. Запропонував хлопцям підняти і пронести найважчу карту нашої держави. Вирішили створити залізобетонну мапу України, яка символізувала б згуртованість територій. А пронести її мало десятеро богатирів з усіх куточків України – Києва, Івано-Франківщини, Запоріжжя, Луганська, Полтави, Дніпра…

У визначений день, а встановлювати рекорд взялися у День Європи, на Театральній площі Полтави в очікуванні зібралися численні глядачі.

- Піднімемо Україну разом!- вигукнуло десятеро хлопців, і дружно підняли найбільшу карту держави,вагою понад три тонни, і пронесли конструкцію на двадцять пять метрів. З боку все виглядало легко і невимушено. Але мій гарний товариш Валерій Газаєв зізнався, що перед тим, як наважитися на встановлення рекорду перед публікою, спортсмени провели кілька виснажливих тренувань.

Встановлення рекорду України. Перенесення карти вагою 3 тонни на 25 м (Полтава 2016-05021)Встановлення рекорду України

- Якщо розділити вагу на всіх – виходить близько трьохсот кілограмів. Для звичних до таких навантажень спортсменів ніби й небагато. Але треба, щоб вся команда діяла як єдиний мханізм. Бо якщо хтось ослабить силу чи загальмує – різко зросте навантаження на інших, - розповів Валерій Газаєв. А по секрету додав, що на тренуваннях далі 10 метрів пронести мапу не вдавалося. Але в присутності глядачів і представників Національної книги рекордів України схибити хлопці просто не мали морального права. І не підвели!

Валерій Газаєв та Олексій Матюшенко Валерій Газаєв та Олексій Матюшенко

Так само і в житті – якщо діяти згуртовано, можна долати найважчі перепони, і досягати найвищих вершин!

Ваші думки та пропозиції чекаю на сторінці Facebook.

Прийняв виклик від стронгмена Дениса Дубровського та долучився до патріотичного флешмобу

Вчора зробив рівно 22 віджимання. Для тих хлопців, які зараз із зброєю в руках боронять Україну в Авдіївській промзоні, Мар`янці, Пісках...І для тих, хто повернувся із передової. Коли запитують, а який в тому сенс, відповідаю -  дуже простий, привернути увагу людей до проблем наших хлопців. Показати, що вони не кинуті на напризволяще. Що ми поряд, і пам`ятаємо про них! Як представник виконавчої влади ініціюю і втілюю в життя соціальні програми підтримки воїнів АТО та їхніх родин. А як громадянин - зробив 22 віджимання. Щоб бачили і пам'ятали!" id="__mce_tmp">22 віджимання

Передаю естафету всім дужим гадячанам!

Ось уже третій рік поспіль Гадяцький район стабільно має перевиконання доходної частини бюджету. 2016-й сільські та районна ради закінчили із показником плюс 59 мільйонів (!!!) гривень до початкового плану. І якщо в 2014 році різке збільшення доходної частини викликало в прямому сенсі шок у більшості громад, то сьогодні це вже сприймається як належне. В чому секрет, запитаєте ви? Охоче поділюся!

Квітень 2014 року. Перші дні на посаді голови райдержадміністрації. З ходу доводиться заглиблюватися у тисячі справ і питань для того, щоб приймати ефективні і відповідальні управлінські рішення. Але, одразу ж починаю розставляти пріоритети. З них номер один – це бюджет. Якщо провалити його виконання, можна забути про стабільні зарплати для бюджетників, про тепло та харчування в школах і лікарнях, про соціальний захист людей, про дороги, ремонти, розвиток територій.

І навпаки. При правильному плануванні, копіткій і наполегливій праці по наповненню бюджета з`являються колосальні можливості для того, щоб рухатися вперед. Щоб будувати дороги там, де десятками років не чули слова асфальт. Щоб модернізувати школи і лікарні, які не знали капітального ремонту із середини минулого століття. Розвивати традиційно “сирітські” галузі спорту чи культури. Піклуватися про соціально-незахищені верстви населення. Одним словом, виконувати пряме завдання влади і реально покращувати якість життя людей. Особисто я для себе обрав другий варіант. І разом із командою однодумців почали роботу з пошуку додаткових джерел наповнення місцевих скарбниць.

Нескладний аналіз одразу ж вказав приховані ресурси. Земля. Ось головне багатство України, і Гадяцького району зокрема. Великі агрохолдінги та маленькі фермерські господарства змагаються за кожен вільний клаптик. Ось тільки методи при цьому використовуються не завжди чесні. Тому, почали наводити лад у земельних питаннях із того, що провели аудит. Сформували потужну команду, до якої крім спеціалістів райдержадміністрації увійшли податківці, працівники держгеокадастру, юристи. Об’їхали кожну сільску раду району, аби мати повну картину.

Отож, для розуміння ситуації перший факт: майже 75 % усіх орних земель в районі обробляють чотири великих холдінги - ПрАТ «Райз – Максимко»»,«Астарта»,«Агро Трейд», «Кернел». Монополісти, як відомо, звикли диктувати свої умови, і добровільно піднімати орендні ставки ,звісно, ніколи не поспішали. Є мінімальна цифра – три відсотки – отже будемо платити три. Не знаю, з яких міркувань така позиція влаштовувала попередню владу, але наша команда вирішила переглянути умови договорів і відсоток відрахувань до місцевого бюджету.

Коли почали говорити на цю тему із сільськими головами, деякі з них не приховували свого скепсису: мовляв, нащо взагалі піднімати це питання. Хоча, були й такі, хто із ентузіазмом сприйняв нашу пропозицію. Однак, і вони спершу не вірили в те, що надходження до бюджету сільради реально збільшити на сотні тисяч, і навіть мійльони гривень. Почалися складні перемовини із орендарями. Мали до них залізний аргумент – держава добрий десяток років стимулювала аграрний сектор і дала змогу “накопичити жирок”. Зараз час віддячити. Час сильного підставити плече людям. Десь вдалося домовитися із півслова, когось довелося довго вмовляти і переконувати. Хтось спершу збільшив ставку із 3-х до 5 відсотіків, десь вдалося підвищити її одразу до 7. Але головне, що процес рушив, а район отримав небачений досі фінансовий результат (забігаючи наперед скажу, що вже в 2015 році це дозволило додатково залучити 27 мійльонів гривень. А в 2016 році завдяки наведенню ладу в земельних питанях районний бюджет додатково отримав 22 мійльона гривень, а перевиконання сільськими радами склало понад 36 мійльонів гривень!

Пригадую, наші перші розмови із Березоволуцьким сільським головою Іваном Кудіновим- бюджет їхньої сільради на 85% залежить від сплати оренди за землю, а основним користувачем є “Райз Максимко”. Почав його переконувати в тому, що треба переглянути договори. Він хитає головою, мовляв, пробували - не виходить! Не хочуть збільшувати, і крапка. -Добре, відповів йому. Тоді, спробуємо поговорити з ними ми. Іван Григорович на це лише хитро посміхнувся. А через деякий час сам розгублено телефонує – що робити з грошами? За 2015 рік надійшло 2,8 мійльона – на мільйон гривень більше, ніж запланувала сільрада. Вони елементарно не були готові освоювати ті кошти. Коли пройшло перше здивування, зорієнтувалися – вперше за багато років виділили мільйон гривень на ремонт доріг, 500 тисяч на школу, двісті на ФАП...

Аналогічна ситуація була і в решті громад. Спершу керівники відмовлялися вірити в те, що спільними зусиллями вдасться переламати опір орендарів, і домовитися про збільшення відрахувань. А потім не могли повірити у власне щастя. Приміром Ціпківська сільрада у попередні роки мала бюджет на рівні півмільйона гривень. А за підсумками 2016 року лише перевиконання склало 587 тисяч гривень…Ці додаткові кошти пішли на освіту, медицину, інфраструктуру.

А наша команда тим часом почала розбиратися із землями запасу, невитребуваними паями... Це те, на чому традиційно заробляли “спритні ділки” і економили агрохолдінги та фермери. Тут в прямому сенсі для нас знайшлося “неоране поле” роботи. Тільки за рік у районі виявили» 1000 гектарів земель, за які сплачували, як за сіножаті та пасовища, а насправді там давно «збирали кукурудзу». Близько 350 га орної землі взагалі не було оформлено, але ж вона теж не «гуляла». Це лише частина того, що вдалося витягти на поверхню в результаті моніторингу земельних питань. Виведення “землі з тіні” так само дало свої дивіденди і додаткові надходження до бюджетів. І все це в підсумку привело до того, що за 2016 рік до зведенного бюджету Гадяцького району надійшло 119 мійльонів 855 тисяч гривень, хоча при його формуванні планувалася вдвічі менша цифра.

У представленій таблиці можно чітко простежити, якими були надходження по кожній територіальній громаді. Навіть традиційно “найбідніші” території перевиконали свої бюджети мінімум на півмільйона гривень. Звідси і з`явилася можливість розпочати масштабні проекти по реконструкції навчальних і медичних закладів, прокладати дороги, будувати спортивні об`єкти, дитячі майданчики, підтримувати заклади культури, підвищувати якість медичних послуг, організувати соціальний захист наших громадян. Одним словом, робити так, щоб людям у Гадяцькому районі жилося комфортно і зручно. Це підтверджує правильність обраної нами лінії.І дає сил і снаги для подальшої роботи!

Для обговорення даної теми запрошую Вас на сторінку в Facebook.

В продовження попереднього блогу про наведення ладу в земельних питаннях розповідь про реальну ситуацію, яка виникла в районі На цьому тижні відвідав село Качанове. Приводом для робочої поїздки стали збори селян, які незадоволені станом справ із орендною платою за землю. Справа в тому, що цього року в середньому по району ми встановили розмір орендної ставки на рівні 9 %, проводячи політику поетапного збільшення плати за користування землею. Вважаємо, це справедливо. З одного боку не обтяжливо для сільгосппідприємств, які міцно встали на ноги, з іншого, збільшення орендної ставки - це плюс до бюджету території та реальна підтримка для людей. Так ось, виявляється у Качановому товариство СТОВ "Дружба-Нова" виплачувало пайовикам усього 5% від грошової оцінки землі. Миритися із такою ситуацію ні ми, ні люди не були згодні. Вони й ініціювали збори із орендарем, щоб переглянути умови договору. Керівництво агропідприємства ніби й пішло на зустріч людям – його керівник Олександр Іскін пообіцяв підняти орендну ставку до 8%, але за умови, якщо люди погодяться підписати додаткову угоду, і пролонгують оренду землі до 2025 року. Та коли ми разом із юридичною службою почали вивчати ці папери, виявилося, що термін їх дії був вказаний не до 2025, а до 2032 року. Про що пайовик навіть не підозрювали. Звичайно, така спроба одурити людей викликала в них справедливе обурення. І частина з них вирішила взагалі розірвати договірні відносини із СТОВ «Дружба-Нова» та поскаржитися на дії керівництва агропідприємства до прокуратури. Звичайно, влада не залишить людей сам на сам із їхньою проблемою. Обов’язок сильного підтримати людей, і не допустити свавілля. Ми завжди виступали за виважену політику – аби з одного боку, стимулювати розвиток бізнесу, але при цьому чітко контролювати, щоб підприємці виконували свої зобов’язання. І в даному конкретному випадку доб’ємося того, щоб законні інтереси пайовиків були дотримані. В той же час, вкотре наголосив на зустрічі, влада Гадяцького району створюватиме всі умови для розвитку соціально-відповідального бізнесу. Тож єдиним можливим хеппі-ендом у цій історії стане дотримання зобов'язань перед людьми керівництвом СТОВ "Дружба-Нова" без висунення якихось додаткових умов, як от пролонгування договору до 2032 року. На території Гадяцького району шанується Закон. А з ним іще цінується слово, яке не розходиться з ділом.

Ставлячи завдання зробити Гадяцький район найкращим, а життя в ньому максимально комфортним для людей, розумієш, що для його виконання необхідно залучати потужні лобі і використовувати усі доступні можливості.

Від початку року я провів з десяток вкрай важливих зустрічей, які дозволять розширити коло наших лобістів у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, обласній державній адміністрації та облраді. Питань, де без державної підтримки не обійтися безліч, але на сьогодні виділяємо з-поміж них два головні.

Перше стосується подальшої долі Гадяцької центральної районної лікарні. Свого часу ми почали масштабний проект із модернізації нашого лікувального закладу. Впровадили енергозберігаючі технології та замінили всі вікна на пластикові. Організували ремонтні роботи в лікарських кабінетах та палатах. Закупили новітнє і коштовне обладнання. Одним словом, робили і продовжуємо робити все для того, щоб наші люди на місці могли отримати якісну і кваліфіковану медичну допомогу. І ось тепер в ході реформи медицини і поділу Полтавщини на госпітальні округи виникла реальна загроза того, що нашим людям за медичною допомогою доведеться їхати майже сотню кілометрів до Миргорода. Можемо ми на це погодитися? Звісно, ні!

Гадяцька Центральна районна лікарня Гадяцька Центральна районна лікарня

Тому разом головою райради Володимиром Нікітенком та міським головою Гадяча Володимиром Нестеренком поставили мету зберегти районну лікарню як повноцінний медичний заклад. Якщо не як центр госпітального округу, то принаймні як лікарню інтенсивної терапії першої категорії.

Для цього і я кілька разів їздив до Полтави, і звідти приїздила спеціальна комісія. Зійшлися на тому, що база нашої лікарні та кадровий склад дозволяють реалізувати задумане. Але потрібно доукомплектувати заклад апаратом УЗД-серця, комп`ютерної томографії та ангіографом.

Ось тут якраз і знадобиться потужне лобі. Я звернувся за допомогою до аграрного міністра України Тараса Кутового, якого добре знаю особисто ще з тих часів, коли він представляв інтереси жителів нашого району у Верховній Раді України. Знаю, що йому небайдужі наші турботи, тому  розраховую на допомогу при вирішенні питання придбання обладнання.

Також вдалося зустрітися із народним депутатом України Костянтином Іщейкіним, який тепер від президентської фракції опікується нашим округом. До речі, Костянтин Євгенович сам медик за фахом, і наші проблеми зрозумів буквально із півслова.

Зустріч із народним депутатом України Костянтином Іщейкіним Зустріч із народним депутатом України Костянтином Іщейкіним

Обіцяє підтримку і допомогу і голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Головко. Звичайно, до нього сьогодні надходить безліч подібних прохань з інших громад Полтавщини, але мені вдалося переконати керівника області в тому, що Гадяцький район здатний організувати належне медичне обслуговування на базі центральної лікарні не лише для своїх мешканців, але й жителів сусідніх районів.

Особисто я з оптимізмом дивлюся у майбутнє. Бо підтримка на найвищому рівні дозволяє сподіватися на позитивне вирішення питання збереження Гадяцької ЦРЛ, як повноцінного лікувального закладу.

А ось у другому стратегічному питанні – капремонті автошляху Гадяч-Липова Долина вже маємо першу конкретику! Нагадаю, через жалюгідний стан дороги рух по ній обмежено, а людям доводиться долати десятки зайвих кілометрів, щоб дістатися до місця призначення.

Дорога Гадяч - Липова Долина Дорога Гадяч - Липова Долина

Свого часу, я також і оббивав пороги різних установ і проводив численні зустрічі , щоб привернути увагу до проблеми. А народному депутатові Романові Семенусі навіть організував екскурсію автошляхом, щоб він на власні очі побачив якими жахливими дорогами доводиться послуговуватися нашим людям.

Зустріч із народним депутатом України Романом Семенухою Зустріч із народним депутатом України Романом Семенухою

Думаю, побачене справило враження. Буквально днями на засіданні Бюджетного комітету Держагенство доріг та народні депутати ухвалили рішення про включення нашого об`єкту до програми фінансування, про що повідомив Костянтин Іщейкін. Поки що з державного бюджету можемо розраховувати на 1 мільйон гривень. Дякуємо лобістам, але не припиняємо роботу із ними! Ще два мільйони гривень чекаємо із обласного бюджету. Стільки ж маємо власних коштів. Отже, із необхідних 12 мільйонів гривень вдалося відшукати вже майже половину. Це перша перемога, на якій ми не збираємося зупинятися. Особисто буду і далі стукати у двері всіх можливих інстанцій, з тим, щоб вирішити стратегічні для району питання! 

Свої запитання та пропозиції Ви можете адресувати за допомогою Facebook.

Обговорювали разом із колегами мої попередні блоги про доцільність збереження сільських бібліотек та будинків культури, і наштовхнулися на цікаву деталь. Виявляється ці заклади брали на змор. Бо як іще пояснити, що із 37 бібліотечних установ абсолютна більшість протягом 12 років пропрацювала без опалення взимку, а із 40 клубних закладів тепло мали менше половини.

За 12 років в Україні встигло змінитися чотири Президенти. Країна пережила дві революції. Я особисто встиг закінчити один університет, і розпочати здобувати ще дві вищі освіти. А в цей час у Гадяцькому районі, газоносному регіоні Полтавщини, потерпали від морозів узимку двадцять із тридцяти семи сільських бібліотек, і 28 із 40 клубних закладів. Панове, нагадаю – на дворі 21 сторіччя! Але складається враження, що до цього не було нікому жодного діла. Хоча, з екранів телевізорів і високих трибун всі ці 12 років лунали гасла про те, як важливо вирощувати освічену і культурну націю, прищеплюючи їй любов до знань. А по факту все робилося з точністю до навпаки, якщо взяти до уваги приклад із бібліотеками та будинками культури. А це ,на хвилиночку, у селі чи не єдині острівці знань. Інтелектуальний, культурний та освітній центри. Тут працюють відданні своїй справі інтелігенти та ентузіасти, які ніколи і нічого не вимагатимуть для себе. І те, що влада повністю ігнорувала їхні проблеми підкреслює її слабкість.

Звичайно, ми цю ситуацію виправимо, і більше того – вже майже виправили! Бо обов’язок сильної і відповідальної влади допомагати тим, хто найперше і найбільше потребує уваги і допомоги. У 2015 році ми зробили опалення для 5 сільських бібліотек. 2016 рік був значно продуктивнішим, і нам вдалося забезпечити опаленням ще 18 бібліотечних установ. Залишилося перечекати зиму (в останнє без тепла) чотирьом бібліотекам. Аналогічні цифри і по будинках культури — за два роки твердопаливні котли та електричне опалення вдалося встановити у 25 закладах, і на сьогодні без підігріву взимку лишається тільки три клубні установи. Дасть Бог, у 2017 році довершимо розпочату справу, і забезпечимо стовідсотково опалення клубів та бібліотек. Бо відчуваємо відповідальність за людей, які там працюють, і за тих, хто тягнеться до цих закладів у пошуку знань та задля культурного збагачення.

Чекаю Ваші думки з даного приводу на сторінці у Facebook.

До третьої річниці подій на Майдані Незалежності у Гадячі відкрили пам`ятник, який увічнює подвиг “Небесної сотні”.

Герої не вмирають. Вони відходять у вічність. Подвиг їхній житиме доти, доки житиме людська пам`ять. А щоб вона не стералася, нагадуванням про Героїв “Небесної сотні” у Гадячі буде пам`ятний знак – білий голуб, що злітає до небес.

Рік тому, відзначаючи другу річницю Революції Гідності разом із керівництвом району та міста Гадяч дали собі обіцянку спорудити пам`ятник загиблим на Майдані. Перебрали безліч ідей – хотілося, щоб він був величним, але в той же час не пафосним. Власне, як і сам подвиг “Небесної сотні”. І дякувати Поліні Вєтровій, яка опікується в міськвиконкомі питаннями архітектури та містобудування, вдалося знайти, як на мене, вдале рішення. Білий птах, який відлітає у вічність...

Гроші на спорудження пам`ятника виділила Місцева асоціація органів місцевого самоврядування “Гадяччина”, міська рада надала і впорядкувала територію. А 20 лютого, у день, коли Майдан зазнав найбільших і найважчих втрат, ми відкрили, пам’ятник “Небесній сотні”.
Та все ж, найкращим пам’ятником Героям буде втілення в життя прагнень та ідеалів, за які вони віддали життя. Це наш святий обов’язок. Як і зберегти святу пам'ять про українців, які поклали власне життя в ім’я нашої держави і кожного із нас.
Воістину, Герої не вмирають!

Сьогодні звітував перед депутатами районної ради про виконання делегованих повноважень.

  Фактично, це підсумок роботи нашої злагодженої команди за 2016 рік. Вдалося зробити дуже багато для того, щоб життя людей в Гадяцькому районі стало більш зручним. Звичайно, питання номер один — це бюджет. Від його планування і виконання залежить те, які можливості ми отримаємо для розвитку нашого краю. Ось уже третій рік поспіль Гадяцький район має перевиконання доходної частини. В 2016-му районна та сільські ради закінчили рік із показником плюс 59 мільйонів гривень до плану. Одним із факторів, який дозволив мати величезний фінансовий успіх — підняття орендної ставки за землю. У 2016-му вона збільшилася із 5 до 7 %, у цьому році зросте до девяти.

Маючи потіжні фінансові ресурси, ми змогли втілити в життя важливі для громади проекти. Наприклад такі, як ремонт освітніх та лікувальних закладів. Впровадження заходів енергозбереження, на що було спрямовано понад 6 мільйонів гривень. Рекордну суму було виділено на ремонти доріг. В кожну сільську бібліотеку був підведений високошвидкісний Інтернет. Також не забували і про розвиток спорту. Було проведено 21 змагання, 7 чемпіонатів району. Оновлювався спортивний інвентар.

Звичйно, лишається і вдосталь проблем. Але, тим цікавішою і напруженішою буде наша робота у 2017 році. Як говорив Генрі Форд: «людина, яка вміє працювати та аналізувати свої помилки - приречена на успіх». Гадяцький район повиннен бути і буде першим у Полтавській області не лише по статистичних даних, а по реальних показниках. Дякую усім, хто вказував на недоліки у роботі, усім, хто допомагав не лише практичними діями, а й конструктивними порадами. Впевнений, що саме спільно зможемо забезпечити розвивиток промисловості та сільського господарства, покращити життя людей.

Окремо, хотів би подякувати за співпрацю депутатському корпусу. Мені надзвичйно приємний той факт, що звіт про виконання делегованих повноважень був прийнятий одноголосоно. Це оцінка спільної роботи всіх нас!

Пам`ятаєте, напередодні Євро-2012 року в народі ходив жарт про те, як швидко зрівняти якість українських і європейських доріг: знищити європейські. Якщо ж жарти відкинути, то жалюгідний стан вітчизняних автошляхів викликає в людей відверте роздратування. І це та проблема, яку реально вирішити тільки сильній владі.

Не мені переконувати Вас в тому, що в дорожньому господарстві катастрофа – всі їздять нашими шляхами, і всі розуміють їхній реальний стан. А ось про причини можу говорити. Принаймні, в масштабах району. За попередньої влади на ремонт та будівництво доріг виділялися мізерні суми (якщо не рахувати об`єкти, пов’язані з Євро, а таких, на жаль, дуже мало), нищилися спеціалізовані підприємства, які відповідальні за обслуговування дорожньої інфраструктури. У підсумку, вітчизняними дорогами не те що не зручно, але й страшно їздити.

Крім безпеки і комфорту людей, дороги мають ще одне стратегічне значення. Це артерії економіки. Не даремно є вираз, що гроші полюбляють їздити тільки по гарних дорогах. Отже, якщо ми хочемо показати інвестиційну привабливість регіону, ми повинні починати з інфраструктури, і ,найперше, з доріг.

Дороги загального користування поділяються на два види: державного та місцевого значення. З самих назв зрозуміло, що обслуговування місцевих доріг належить до компетенції місцевої влади, державних – центральної, а саме Державної служби автомобільних доріг. Але зрозуміти цей поділ можна лише на мапі. В реаліях – де чий відрізок шляху звичайному користувачу зорієнтуватися складно. Та й чесно кажучи, і непотрібно. Йому головне – аби цей шлях був якщо не ідеально рівним, то принаймні без ям. А наше завдання — забезпечити якість доріг на всій території Гадяцького району, будь-то державні чи комунальні шляхи. 

Я вже неодноразово розповідав про те, як нам вдалося збільшити доходну частину місцевих бюджетів. Завдяки цьому з`явилися додаткові можливості і для ремонту та будівництва доріг. Торік нам вдалося акумулювати на ці цілі 18 мільйонів гривень. Якщо взяти статистику минулих років, то це рекордна сума!

Одинадцять мільйонів надійшли із бюджетів сільських рад. Тут особливо б хотілося б виділити Лютеньківську сільраду, яка спрямувала на ремонт доріг 3 мільйона гривень.

Завдяки проведеним переговорам із керівництвом області вдалося залучити 3 мільйони гривень із обласного бюджету. Голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Головко особисто підтримав наше прохання про допомогу, за що йому щира вдячність від Гадяцької громади. Ще два мільйони гривень виділив районний бюджет. Також попрацювали із спонсорами — домовилися, що в соціальній угоді ГПУ “Полтавагазвидобування” закладе на ремонт доріг 1,7 мільйона гривень.

Звичайно, одразу привести всі дороги до європейської якості не реально. Проте, нам вдалося зробити серйозний прорив. Зокрема, почали приводити до ладу дорогу державного значення Липова Долина — Гадяч, яка сполучає Полтавщину й Сумщину. Торік, витратили на ремонт півтора мільйона гривень, а на нинішній нам вже вдалося відшукати 5 мільйонів із 12-ти необхідних для капремонту автошляху.  Капітально відремонтовано половину довжини автошляху місцевого значення  Хитці-Плішивець.

Ремонт автошляху Хитці-Плішивець

Іще одним важливим об’єктом стала дорога  Римарівка - Красна Лука, де вдалося оновити більш ніж півкілометра дорожнього покриття. Тут я навожу лише найбільш масштабні об`єкти,  а загалом нам вдалося оновити десятки доріг. При чому там, де ремонту не бачили вже надцять років.

Хотілося б окремо відзначити співпрацю із обласною службою автомобільних доріг. Нарешті вдалося зрушити із мертвої точки питання Гадяцького мосту, який ось уже кілька років непридатний для експлуатації. Керівник служби автомобільних доріг в Полтавській області Володимир Трояновський допоміг включити цей об`єкт до програми державного фінансування, і є реальна надія на те, що в цьому році аварійний міст буде капітально відремонтований.

Також ми вдячні обласній службі автодоріг, і особисто Володимиру Трояновському, за ще два стратегічні об`єкти — за рахунок служби торік вдалося відремонтувати відрізки доріг Гадяч-Лисівка та Гадяч-Мартинівка.

Гадяч-Мартинівка

Цього року ми не збираємося збавляти оберти. Наше відповідальне завдання — перемогти бездоріжжя і побудувати комфортні і безпечні автошляхи. Якими буде зручно і безпечно користуватися нашим людям.

Ваші думки та пропозиції традиційно очікую на сторінці в Facebook.

Дочірні категорії

Сторінка 1 із 2

Loading...